Загалом підтримуючи появу і розвиток міських сайтів і, навіть, здійснювавши у минулому певні кроки для популяризації цих сайтів у засобах масової інформації, змушений заявити, що люди, які започаткували сайти «nosovka.at.ua» та «nosivka.org.ua» (у народі – «Неофіційний сайт Носівки» та «Розважальний портал міста Носівки» не зуміли належними чином підібрати команди умілих модераторів та утримувати їх, через що сайти закрились, як вони там пишуть «на невизначений термін». Можна тільки жалкувати з цього приводу.

Проте, у закритті сайтів велика доля вини самих користувачів, а у випадку з «nosovka.at.ua», і модераторів деяких також. Досить зазначити, що на цьому сайті, для його підтримки, я також розміщував деяку свою інформацію, яку для залучення нових користувачів намагався робити дискусійною. Як завжди, робив усе відкрито, не приховуючи ні свого прізвища, ні авторства – хоч заховатися за якимось чудернацьким прізвиськом було б можливо більш комфортно. Але так звані «Коментарі», які писалися до моїх інформацій різного роду анонімами, були здебільшого мілкими, беззмістовними, провокаційними, недолугими, а то й відверто брехливими. Автори купалися у своїй невловимості і безвідповідальності. Всі мої пропозиції про відкриті дискусії були марними. Врешті мій терпець урвався і я облишив заходити на цей сайт, Та й на інших не поспішав реєструватися. Після того, як я облишив цей сайт, виявилось, що цікаво писати більш нікому. До сайту зник інтерес і наразі його нема.

Появу у передвиборчому запалі сайту «Обери міського голову», а потім – «Носівський вибір» можна було б тільки вітати. Нам щиро заздрили інші міста і райони. Але знову стара проблема. Знову ті ж самі анонімні користувачі, руками яких було завалено «Неофіційний сайт Носівки», замість ділової і конкретної полеміки, серйозних підходів до обговорення кандидатур, солідності врешті, вдалися до безвідповідальних і неперевірених коментарів, пліток і обливання брудом всіх і вся…  Це не свобода слова. Тут доцільніше слово «помийниця».

Я сподівався, що все закінчиться із закінченням виборів. Адже саме так відбувається в інших країнах. Я вже навіть хотів запропонувати Адміну, міському голові, виконкому і депутатам  наповнити «Носівський вибір» інформацією для носівчан, поступово перетворивши його у сайт Носівської міськради для прямого і оперативного спілкування з виборцями – адже у багатьох містах і районах подібні сайти вже є. Саме з цією метою я, через Адміна, почав подавати до сайту інформації про перші кроки новобраної міської ради, про вибори, тощо. І знову ж таки, анонімні «злі, добрі, київські і ще якісь там придумані гості» (на моє переконання – це всього декілька чоловік під різними «іменами» і з різних бразерів) взялися за своє безвідповідальне базікання…

Вчора мені зателефонували і повідомили, що я це… Віра Павлівна. Вечором дивлюся сайт – так і є. Якийсь «Добрий гість» (Чи добрий – не відаю, а непорядний точно) тільки відомим йому способом, це «встановив». Можна було б махнути рукою і на «Доброго гостя» і на сайт загалом, а заодно, і на ідею створення сайту Носівської міськради…  І таки зробив би так. Але, подивившись те, що писала невідома мені «Віра Павлівна», я став змушеним окреслити свою позицію:

Отже, перше. Я ніколи у своєму житті не писав анонімок, не називався чужими іменами, і не «шифрувався» в Інтернеті під важковираховні «Ніки», навіть маючи певні неприємності з того – це моя позиція. Друге. Для мене вибори закінчилися відразу після виборів, і я, як депутат, як громадянин, визнаю вибір носівчан. Третє: я не протистою міській раді. Я у ній працюю, виконуючи на громадських засадах обов’язки депутата і голови однієї з комісій. Роблю це не самозванно – мене обрали більшість людей з округу №1, де я живу. Четверте, про Людмилу Олександрівну Нестеренко. Моя думка щодо неї не співпадає з думкою міфічної (чи ні?) Віри Павлівни. Я мало знав про Людмилу Олександрівну до її приходу в міську раду. Знав її лиш за останнім місцем роботи. А тому давати їй «оцінку», подібну до висловленої Вірою Павлівною, я б ніколи не став. Більше того, не хотів би помилитися, але мені здається, що якщо Людмила Олександрівна витримає навантаження, яке на неї звалилося, з неї буде толк. Я живий свідок, як вона щиро і відповідально взялася до роботи. І сьогодні, у день самоврядування, я бажаю їй виключно успіху!

Щодо «Віри Павлівни». Не знаю, можливо це й мужик. Можливо, що спочатку це була Віра Павлівна, а потім – хтось, від її імені. В Інтернеті все можливо. А от «Добрий гість» - людина підленька. Сидить, або сиділа, десь на одному поверсі з міської радою. Адже «коментар» №24 з’явився саме у той час, коли я був у кабінеті Людмили Олександрівни і ми радилися з приводу занедбаної квартирної черги. Хтось це побачив, і йому не сподобалося моє співробітництво з новим секретарем МР – вирішив вбити клин…